З перших днів повномасштабного вторгнення Росії в українців, які опинились за кордоном, з’явилася потреба у медичній допомозі. Людям доводилося виїжджати навіть перебуваючи на лікуванні чи терапії. У Любліні, який у перші дні війни став одним з найбільших центрів прийому українських біженців, відразу організували лінії медичної допомоги. З таких ліній виріс масштабний медичний проєкт «Здорово», який і через два роки продовжує допомагати біженцям лікуватися, а українським лікарям – працевлаштовуватися.
Центр журналістських розслідувань «Сила правди» побував у «Здорово» і розповідає хто та яку допомогу може тут отримати.
Опинившись за кордоном через війну, українці зіткнулися з низкою проблем, серед яких і отримання медичної допомоги. Вагомою перешкодою в цьому ставав не лише мовний бар’єр, а й відсутність інформації про медичне обслуговування. Хтось шукав знайомих українських лікарів, хтось пробував лікування у польських, таким чином здобуваючи новий досвід. Нині ж, українці, які мешкають у Любліні, кажуть, що великих проблем з охороною здоров’я не мають. Обслуговування у сімейних лікарів – безкоштовне, діагностика теж. Єдине – це довгі черги на прийом до вузьких спеціалістів.
– Я обслуговуюсь у приватній клініці як біженка і обслуговування у первинній ланці, тобто у сімейного лікаря, безкоштовне, – ділиться волинянка Тетяна Лишневець, яка вже два роки проживає у Любліні. – Все комфортно і якісно, крім довгого чекання на прийом до вузькоспеціалізованих лікарів. До вузьких спеціалістів черга може тривати три і навіть шість місяців. Якщо хочу швидше – то плачу. Наприклад, щоб потрапити до окуліста нещодавно заплатила 200 злотих.
Допомагати українцям в отриманні медичних послуг з перших днів війни взялися активні польські громадяни. Один із таких – громадський діяч Кшиштоф Лонтка, який до того вже реалізував чимало польсько-українських проєктів. А в перші дні війни взявся за організацію медичної допомоги українцям у Любліні.
«Почалася війна і ми вже в понеділок вирішили відкрити інфолінію для людей, які в’їжджали хворими. Адже були люди і з онкологією, і з діабетом, з різними хворобами, – розповідає організатор проєкту «Здорово» Кшиштоф Лонтка, показуючи роботу інформаційного центру. – І я подумав – що я можу зробити? Тож ми створили інфолінію, куди могли телефонувати українські пацієнти. Також знали, що є українські лікарі і почали організовувати систему медичної опіки. За березень і лютий 2022 року у нас було по 700 пацієнтів в місяць. Тобто дуже багато людей, яким потрібна була допомога».
Інформаційний центр почав надавати інформацію та консультації для українців, які шукали медичної допомоги. Втім, за деякий час організатори зрозуміли, що варто долучати й українських лікарів. Адже пацієнти хотіли б піти до лікаря, який зрозуміє тебе і ти зрозумієш його. Тож почали допомагати українським лікарям працевлаштовуватись у місцевих клініках і приймати українських пацієнтів.
Зі звичайної інфолінії ініціатива переросла у масштабний соціальний медичний проєкт «Здорово», який, крім Любліна, запрацював у Варшаві, Вроцлаві та Кракові. Він представляє собою віртуальну мережу поліклінік з українськими та білоруськими лікарями, які можуть надавати медичні послуги громадянам в локальних медичних центрах.
«Характеристика українського пацієнта така, що він більш спрямований на те, щоб мати діалог з лікарем, – розповідає експертка проєктів з медичного супроводу Віра Орел. – В Польщі медицина першого контакту більш коротка. Тобто, тут візит до лікаря триває 15 хвилин. І в ці 15 хвилин лікар має встигнути документацію заповнити, виписати рецепт, направлення і так далі. В нашому проєкті це теж відбувається 15 хвилин. Але все-таки лікарі, сприяючи саме діалогу з пацієнтом, призначають їм повторні прийоми. І це якось більш якісно в діалозі відбувається. Тому є такі ситуації, що пацієнти, які вже тут проживають 10-15 років, все одно ходять до наших лікарів».
«Тут я додав би такий нюанс, – провадить далі Кшиштоф Лонтка. – Окрема річ – це польські лікарні. Вони ніколи не працевлаштовували іноземців. Вони ніколи не бачили українців, які можуть бути лікарями, які можуть нормально робити роботу. І наша роль в тому трикутнику – це переконати таку лікарню, що це буде для неї корисно, що є такі чи інші процеси в цьому. Тому тут є кілька моментів: навчання мови, нарощування стандартів і безпека адміністративних процедур. Тобто, що така особа легально перебуває в Польщі, що вона має дозвіл на роботу і дозвіл на роботу лікарем».
Для цього українському лікарю потрібно пройти чималий шлях – отримати дозвіл на роботу та підтвердити диплом. Сімейна лікарка Анна Терлецька працює лікарем у рамках проєкту «Здорово» і поділилася досвідом працевлаштування.
«Ще з часів коронавірусу і, відповідно, після початку повномасштабного вторгнення, українські лікарі можуть працювати за тимчасовим дозволом на роботу, – розповідає сімейна лікарка Анна Терлецька. – Тобто, зібравши пакет документів, їх потрібно відправити в міністерство, далі міністерство розглядає від 3-9 місяців і дають дозвіл на тимчасове працевлаштування максимум на 5 років.
Потім вже потрібно звернутися в місцевий медичний орган, який називається «ізба лєкарська». Він дає дозвіл на термін від року до 5, максимум – це п’ять років. За цей час потрібно нострифікувати свій диплом – це здати медичний мовний екзамен. Сам екзамен нострифікації – тести, або ж усний. Після цього ще потрібно пройти стажування – це практика в лікарні у різних відділеннях, вона триває 11 місяців. Виконавши ці кроки диплом визнають повністю і дають вже безстрокове право на роботу. Отримання тимчасового дозволу на роботу безкоштовне, а процес нострифікації – платний: мовний екзамен коштує орієнтовно 100 доларів, а нострифікаційний екзамен орієнтовно 1100 доларів».
За словами пані Анни, обов’язки сімейного лікаря в Польщі такі ж як і в Україні, однак є різниця в кількох моментах.
«Для мене різниця перш за все це оплата праці – в Польщі вона вища і є куди йти вперед і навчатися, – провадить далі лікарка. – Перевагою є також обладнання, в клініках/лікарнях є усе необхідне: серветки, інструмент, тобто усе до деталей і ніхто не думає, що йому потрібно купити або оплатити паперові рушники. Ну і, звичайно, ставлення пацієнта до лікаря. В Польщі лікаря дуже цінують, ніхто не буде навіть питати номер телефону. Тобто, в лікаря є приватне життя і в цьому плані набагато легше працюється, коли ти виконуєш свою роботу тільки в робочі години, а потім зайнятий своїми справами. Я задоволена – пацієнти шанують і, здається, теж задоволені, а це для мене найголовніше».
Сконтактувати з проєктом «Здорово» можна за номерами інформаційної лінії, які розміщені на сайті. Також через сайт можна переглянути список доступних лікарів, записатися на прийом, а для медиків з України – дізнатися більше про можливості працевлаштування у Польщі.
Нагадаємо, раніше «Сила правди» розповідала про те, як працює центр допомоги біженцям у Любліні.
Текст створено в рамках проєкту «Сила правди». Метою проекту є боротьба з дезінформацією та фейковими новинами між Польщею та Україною.
Проект співфінансує Польсько-американська фундація свободи в рамках програми «Ми підтримуємо Україну», яку реалізує фундація «Освіта для демократії»
