На Волині існує 54 територіальні громади. Деякі з них в рамках реформи децентралізації влади утворилися шляхом добровільного злиття сіл, селищ і міст, а інших, так би мовити, об’єднали силою. На початках реформи громадами часто керувало бажання не ділитися грошима, а їх очільниками – не втратити владу. Вони не хотіли об’єднуватися, або ж навпаки створювали громади імпульсивно: не враховуючи погану інфраструктуру і відсутність достатньої кількості підприємств, які б наповнювали бюджети. Велика війна лише загострила проблеми у таких громадах. Самодостатні ж змогли швидше і легше подолати виклики 2022 року.
За цифрами в бюджетах на 2023 рік Центр журналістських розслідувань «Сила правди» проаналізував, які громади заробляють на себе, а які живуть на «допомогу» з державної казни.
Які бюджети прогнозують у волинських громадах у 2023 році в цифрах і відсотках
Найбільші за розміром бюджети очікувано напланували громади, які сформовані навколо міст обласного значення: Луцької, Ковельської, Володимирської. Водночас бюджет Камінь-Каширської громади, що сформувалась навколо колишнього райцентру, випередив казну гірничого Нововолинська. Щоправда Камінь-Каширська громада більшою мірою розраховує на дотації і субвенції, а не на власні доходи. Тобто вона є залежною від, так би мовити, подачок зверху.
Більші надходження у порівнянні з отриманими у 2022 році запланували 22 громади. Лідирують за цим показником невеличкі громади: Колківська – +20% до бюджету, Доросинівська – +16,7%, Берестечківська – майже 15% приросту.
32 громади очікують, що їхня дохідна частина буде меншою, ніж торік. Найгірша ситуація у Мар’янівської громади колишнього Горохівського району. Там запланували вчетверо менший бюджет, ніж у них був у 2022-му. На вдвічі менше доходів розраховують в Ківерцівській міській громаді. У Володимирській міській громаді, яка у 2022-му завдяки зростанню податку на доходи фізичних осіб із зарплат військовослужбовців виконала річний план доходів ще у першому півріччі, також запланували суттєво менше – 728,5 мільйона гривень проти 1,15 мільярда гривень.
Начальниця управління бюджету та фінансів виконавчого комітету Володимирської міської ради Оксана Субицька пояснює це так:
«У порівнянні з власними надходженнями до загального фонду в 2022 році прогноз доходів на 2023 рік менший у зв’язку зі зменшенням надходжень від податку з доходів фізичних осіб (далі – ПДФО), а саме надходжень з урахуванням «бойових» від грошового забезпечення військовослужбовців. По ПДФО із грошового забезпечення військовослужбовців надходження у І кварталі 2023 року прогнозувалися з урахуванням «бойових», а починаючи з квітня – без «бойових».
Спроможні громади і аутсайдери
Найкраще спроможність громади демонструє її вміння заробити гроші. Йдеться про власні доходи. Це податкові і неподаткові надходження в місцевий бюджет. Якщо аналізувати абсолютні цифри, то найвищі доходи цього року запланували громади сформовані навколо міст обласного значення – Луцька, Ковеля, Володимира і Нововолинська. Далі йдуть дві сільські громади – Підгайцівська і Боратинська, які територіально є передмістям обласного центру. На їхніх територіях зосереджені виробничі потужності великих промислових підприємств та автозаправні станції.
Наступними у рейтингу за спаданням йдуть міські та селищні громади сформовані навколо колишніх районних центрів: Камінь-Каширська, Ківерцівська, Маневицька, Горохівська, Рожищенська, Ратнівська, Любомльська, Любешівська, Турійська, Шацька, Локачинська. А ось Старовижівська і Іваничівська громади відстають, пропустивши поперед себе на вищі позиції сільські громади.
Раніше «Сила правди» писала про те, як прикордонна Вишнівська громада вирішила фінансово підтримати Волинську митницю і запланувала виділити на це майже 5 мільйонів гривень з власного бюджету. Її бюджет згідно з планом на 2023 рік становить 54,5 мільйона гривень. За власними доходами він на понад 11,5 мільйона більший від казни Старовижівської і майже на 24 мільйони від Іваничівської громад.
За словами Вишнівського сільського голови Віктора Сущика у 2022 році тільки Волинська митниця скерувала в бюджет громади 20 мільйонів гривень податку на доходи фізичних осіб, тобто податку із зарплат митників. На це сподіваються і цьогоріч. Таким чином, Вишнівська громада за власними доходами до бюджету 2023 в абсолютних числах – на третій позиції серед сільських громад. Нагадую, першими йдуть Підгайцівська і Боратинська.
Досліджуючи торік виконання бюджетів в умовах війни «Сила правди» звертала також увагу на, так би мовити, самарівське економічне диво. Маленька прикордонна громада за перші пів року виконала річний план доходів. У цьому випадку також йшлося про ПДФО із зарплат прикордонників. На 2023 прогнози скромніші.
Загалом, якщо порівнювати з результатами виконання минулорічного бюджету за власними доходами, то позитивний приріст у 2023-му задекларували Колодяжненська, Луцька, Олицька і Павлівська громади. А ось доходи Мар’янівської, Ківерцівської і Луківської громад очікують на суттєве від’ємне, в порівнянні з минулом роком, значення.
Які волинські громади найбільше зазирають в державну кишеню
На жаль, лише у 16 волинських громад частка власних доходів в загальному бюджеті становить більше 50%. Решта 38 громад розраховують переважно на дотації і субвенції. Найгірша ситуація за цим показником у Доросинівської, Забродівської та Головненської громад, де частка власних доходів у бюджеті становить лише близько 20%.
Бюджетна дотація – це грошова допомога, яка надається з бюджету вищого рівня, бюджетові нижчого рівня за недостатньої кількості у нього власних доходів для покриття запланованих видатків. Дотація не має цільового призначення та не підлягає поверненню.
Загалом цього року 54 волинські громади розраховують на 1 мільярд 56 мільйонів 465 тисяч гривень дотацій. Минулого року вони отримали менше – 758 мільйонів 36 тисяч гривень дотацій. Найбільшу суму дотацій, так само як і минулого року, очікує отримати Камінь-Каширська міська громада – майже 104 мільйони гривень. Найвищий приріст дотацій у порівнянні з 2022 роком матиме Устилузька міська громада. Цього року там очікують майже 8 мільйонів, що вдвадцятеро більше від минулорічного показника. У вісім разів більшу дотацію отримає також Литовезька громада – 5 мільйонів 235 тисяч гривень.
Не планують отримувати цьогоріч дотацій лише чотири громади: Луцька, Підгайцівська, Боратинська і Володимирська. Хоча у 2022-ому їх дотували на суми від 17 до 746,6 тисяч гривень.
У Володимирській громаді, яка торік отримала 68,2 тис. грн., пояснили, що ці кошти з державного бюджету використали на компенсацію витрат пов’язаних з тимчасовим розміщенням внутрішньо переміщених осіб. Йдеться насамперед про оплату енергоносіїв.
Субвенція – це виплата із державного бюджету місцевим бюджетам, яку надають лише на конкретні цілі. Наприклад, на оплату праці вчителів. Субвенції нараховуються за формулами. Наприклад, освітня залежить від кількості учнів в громаді.
П’ятірка лідерів за розміром запланованих субвенцій виглядає наступним чином: Луцька громада – 535,4 млн., Камінь-Каширська – майже 240 млн., Ковельська громада – 184,5 млн., Любешівська громада – 160 млн. і Маневицька громада –127,8 мільйона гривень.
Найменші субвенції цього року надійдуть у бюджети Мар’янівської (6,8 мільйона гривень), Сереховичівської (9,9 мільйона гривень) та Литовезької (11,5 мільйона гривень) громад.
Які перспективи у дрібних і бідних громад?
Кандидат економічних наук, завідувач кафедри Львівського національного університету природокористування Андрій Линдюк аналізує успішність громад за сумою доходів в розрахунку на одного мешканця. Про свої висновки він розповів Центру журналістських розслідувань «Сила правди».
«Коли ми говоримо про загальну суму доходів на громаду, то це дуже часто не є об’єктивний показник. Володимирська громада завдяки зарплаті військових отримала дуже великі надходження ПДФО. Отже їхні доходи зросли і сумарно. Наприклад, Луцька громада де більше 200 тисяч жителів логічно буде мати більший дохід, ніж громада на 10 тисяч жителів. Я це роблю, щоб зрівняти і порівняти. Я беру загальну суму доходів, ділю її на кількість жителів і розумію, що в одній громаді на одного жителя громада заробляє 1000 гривень в рік. А в іншій громаді, чи то великій, чи малій, заробляють 15 тисяч гривень. Отже, просте питання: яка громада може більше зробити для жителів, які живуть на її території?
І тут питання не в масштабах громади, не в її площі. Наприклад, Камінь-Каширська громада велика за площею і за кількістю жителів. Але доходів в Боратинській громаді в декілька разів більше, ніж в Камінь-Каширській. Цілком зрозуміло, що жителі Боратинської громади отримують різних послуг значно більше, ніж мешканці Камінь-Каширської. Цей показник сигнальний для місцевих жителів. Він показує наскільки громада зможе задовільнити потреби місцевих жителів: соціальні, медичні і інші».
Infogram
Також, зауважує економіст, громадам слід подбати про зростання частки власне місцевих податків і зборів та менше розраховувати на ПДФО.
«Умовно, половина доходів громад формується за рахунок ПДФО. В когось це 60%, а в когось 40%. Інша частина доходів – це є суто місцеві податки та збори (єдиний податок, податок на землю, орендна плата, акцизний збір). І дуже добре, коли цих місцевих податків і зборів є більше. Бо ПДФО – дуже нестабільний податок.
Наприклад, того року були високі зарплати військовослужбовців і відповідно в деякі бюджети надійшли рекордні кошти. А приймуть, до прикладу, закон, що ПДФО з зарплат військових має відраховуватись до державного бюджету, і все – грошей нема. А місцеві податки та збори – це стабільна податкова база. У тій самій Польщі працюють над тим, щоб ця стабільна податкова база була вагомішою», – вважає Андрій Линдюк.
Андрій Линдюк каже, що ті громади, які не можуть достатньо заробити на себе, держава підтримує дотаціями. Найбільші дотації у 2023-ому планують скерувати в бюджет Камінь-Каширської громади.
«В Камінь-Каширської громади податкова база дуже мала і в розрахунку на одного жителя доходи дуже малі. Тому держава умовно робить трохи вирівнювання. Більше платить дотації. Чим більше в розрахунку на одного жителя податку на доходи фізичних осіб має громада, тим менша для неї дотація і навпаки. Чим менше доходів, тим базова дотація більша. Це не зовсім справедливо, але…», – констатує наш співрозмовник.
Та все ж, каже Андрій Линдюк, головний ресурс громад – це працездатне населення. Але і за цим критерієм дрібні сільські громади не у виграші.
«Малі громади будуть програвати. Доросинівська, Велимченська, Сериховицька, Велицька, Смідинська громади і Поворську я б ще туди відніс. Ці громади майбутнього не мають. По-перше, вони за кількістю жителів дуже малі і плюс до того доходи на жителя мізерні. Держава поклала на громади певні функції і це передбачає певний штат. Хоче громада того чи ні певна кількість працівників навіть в найменшій громаді мусить бути.
В більшій громаді за освіту буде відповідати два-три фахівці, два-три – за культуру, за цивільну безпеку – один фахівець, бо громада спроможна утримувати такий штат і ці люди краще будуть виконувати свої обов’язки. А якщо одна людина буде відповідати за освіту і за культуру, то якість її роботи звісно буде нижча.
Я завжди мав однозначну позицію, що малі громади безперспективні. Прийде час, коли доведеться об’єднувати, приєднувати добровільно чи можливо навіть буде закон, який запровадить обмеження. Умовно, якщо громада має менше ніж 10 тисяч жителів на якусь умовну площу, то вона не має права на існування. Великого майбутнього у цих громад немає це 100%. Громада може бути на 2-3 тисячі жителів і мати дуже великий бюджет, бо там якийсь великий завод є. Вона всерівно не буде повноцінною, бо вона сама не зможе надавати весь спектр послуг.
Громада повинна мати стільки жителів, щоб мати свою первинку, десь якийсь центр творчості для дітей, свою спортивну школу. А громада на 2 тисячі жителів не зможе мати ні спортивної, ні музичної школи. Нині у світі і в європейських країнах зокрема йде процес укрупнення муніципалітетів. Тому і нас це чекає в будь-якому разі», – переконаний Андрій Линдюк.
На думку нашого співрозмовника, держава повинна ініціювати укрупнення громад. Це дозволить їм стати успішнішими, а людям отримувати більш якісні послуги.
«Якщо їх не чіпати, вони й будуть жити. Будь-яка громада, як колись будь-який найбідніший колгосп, голову колгоспу завжди забезпечить. Будуть оті базові дотації, субвенції і на заробітну плату голові, його заступнику і секретарю завжди буде достатньо. А те, що люди не будуть отримувати належних послуг, то, знаєте, таке. Коли в селі тобі дають роботу і не тільки тобі, а й твоїм десяти знайомим, то ті знайомі будуть розказувати людям: слухайте, нам своя громада дуже треба, буде громада – буде село і т.д. Але це неправда. Бо в цілому в такій громаді люди будуть отримувати гірші послуги, ніж в сусідніх заможніших, багатших громадах. Але при тому всьому те керівництво саме себе не розпустить.
Після перемоги в нові вибори, як на мене, ми мали б входити з оновленим адміністративно-територіальним устроєм. Громади треба укрупняти. Однак, робити це треба згідно з чіткими критеріями, які слід напрацювати.
На мій погляд, перший критерій – це кількість жителів. Громада на 5 тисяч жителів, яка, наприклад, має на своїй території велике підприємство і вона громада-мільйонер, або приєднує до себе когось біднішого, або сама до когось долучається.
Другий критерій – фінансова спроможність. Наприклад, якщо громада не має достатньо місцевих податків та зборів (не ПДФО, а саме місцевих) на рівні 2000 гривень на одного жителя, то ця громада також не має права на існування.
Треба дати цим громадам зрозумілі критерії і дати їм декілька місяців, щоб вони визначилися, до кого вони бажають приєднатися. Якщо минає цей період часу, а громада не визначилась, тоді уряд дивиться на карту і сам визначає, кого куди приєднати. Але критерії мають бути чіткими, щоб не було політичних мотивів, щоб не було такого, що хтось когось пролобіював. Чіткі критерії мають бути і щодо того, де має бути центр цієї громади.
Але до цього треба готуватися вже зараз, а не так, щоб сповістити громади за два-три місяці до виборів, що ми робимо таку реформу. Щоб вони вже зараз розуміли, якщо вони не матимуть напрацювань в підвищенні податкової бази, то в них майбутнього не буде», – підсумовує Андрій Линдюк.
Раніше «Сила правди» писала про те, скільки держава витрачає на утримання апаратів районних рад Волині і як це впливає на відповідні бюджети.
