На Волині у 2017 році перед судом за те, що сіли нетверезими за кермо, постали майже 3 тисячі порушників. Однак, мало не половина з них відбулася, так би мовити, легким переляком. Чому винний не завжди отримує покарання і яку практику застосовують волинські суди у винесенні постанов за статтею 130 Кодексу України «Про адміністративні правопорушення» досліджував Центр журналістських розслідувань «Сила правди».
Непокаране зло зростає
У 2016-ому році волинський бізнесмен Володимир Мігас напідпитку збив на «зебрі»16-річного лучанина Влада Андрушківа і намагався втекти з місця події. Як з’ясувалося згодом, алкоголь водій вживав прямо за кермом.
Мігас завдав жертві серйозних травм. Юнак довгий час був без свідомості, його стан й досі лишається важким. Суд виніс вирок, яким засудив Володимира Мігаса до чотирьох з половиною років позбавлення волі. Нині його оскаржують в апеляції.
Ця історія набула резонансу не лише через жахливі наслідки, а передусім через їхні причини. Адже суддя Луцького міськрайонного суду Ігор Ясельський, який приймав рішення про запобіжний захід відносно винуватця ДТП, два місяці до цього вже розглядав постанову за ст. 130 відносно Володимира Мігаса. Спочатку він відправив постанову поліції на доопрацювання, а згодом строки притягнення до відповідальності згаданої особи минули. Тож фактично Володимир Мігас лишився непокараним і з водійськими правами. Що сталося далі, ви вже знаєте…
Суха статистика і суддівська творчість
Проаналізувавши усі постанови винесені волинськими судами протягом 2017 року за статтею 130 Кодексу України «Про адміністративні правопорушення» можна дійти висновку, що історія Владислава Андрушківа непоодинока.
Загалом у першій інстанції волинські суди розглянули 2910 постанов. 1796 з них, а це 61%, завершились для порушників штрафами від 10200 гривень. Проте не у всіх випадках любителів кермувати «під шафе» позбавили водійських прав. Здебільшого санкція не застосовувалась до водіїв мопедів і мотоциклів, людей, які взагалі не мали водійського посвідчення, або його ще не повернули з попереднього вилучення.
325 постанов про п’яне водіння (а це трохи більше 11%) на теренах Волині закрили через те, що минули строки притягнення порушника до відповідальності. Наприклад, Луцький міськрайонний суд з такої причини закрив 81 провадження. Цікаво те, що 47 з них закрив один суддя – Андрій Сівчук, який теж «практикував» водіння «під градусом».
У більшості випадків справи затягувались, через нібито неналежне оформлення протоколів патрульними поліцейськими. Суди по кілька разів відправляли документи на доопрацювання і виправлення помилок. Загалом, суди першої інстанції за рік відправили на доопрацювання 240 постанов. Найбільше – Луцький міськрайонний суд – 75, за ним – Нововолинський міський суд – 33, «бронза» у Старовижівського районного суду – 22. Найменше помилок у протоколах побачили Рожищенський, Турійський та Іваничівський суди.
Протягом року 221 постанову закрили з формулюванням «відсутність правопорушення» (7,6%). Якщо узагальнити, то такі справи можна поділити на три категорії:
- Водій відмовився проходити огляд на стан сп’яніння, або результати огляду визнали недійсними,
- Водій вживав спиртовмісні ліки,
- Водій не їхав.
Аналізуючи рішення судів натрапляємо на випадки, коли висновок ґрунтується на свідченнях порушника, його представника, або ж свідків про те, що водій просто лікувався і ефект спричинили пігулки.
До прикладу, рішення, прийняте суддею Володимир-Волинського міського суду Ігорем Вітером. Порушник вину не визнав, проте сказав, що все ж випив 100 грам горілки, а 0,6 проміле алкоголю в крові пояснив ефектом ліків від ниркових коліків. Після цього співчутливий суддя закриває справу через відсутність правопорушення, а в тексті своє рішення обґрунтовує так: «суд не може використати пояснення про те, що він вжив напередодні близько 100 грам горілки, а також те, що за рецептом лікаря він приймає ліки на спиртовій основі, як доказ того, що він перебував в стані алкогольного сп’яніння під час керування транспортним засобом, оскільки фактично стан алкогольного сп’яніння не було доведено в судовому засіданні». Очевидно, для окремих волинських суддів факт поєднання алкоголю з ліками є пом’якшувальною обставиною…
Окрім того, суддівська практика свідчить, що санкції 130-ї статті КУпАП не однаково розповсюджуються на осіб, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння і тих, які перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Хоча закон такої диференціації не передбачає.
Волинські суди допускають свої варіації норм на випадок, коли порушник відмовився від огляду на стан сп’яніння. Зазвичай, висновок лікаря за зовнішніми ознаками скасовують, апелюють до того, що без документального підтвердження стану сп’яніння вину довести неможливо. До прикладу – постанова Ківерцівського районного суду, винесена суддею Олександром Костюкевичем. Чоловік, на якого було складено постанову, вимагав пробний алкотест. Оскільки такої «послуги» ні в поліції, ні в наркодиспансері йому надати не змогли, то він взагалі відмовився здавати кров та сечу на аналіз. У результаті визнананий невинним.
А ось, до прикладу, історія про те, як поліцейський склав протокол на водія, який просто сидів за кермом і нікуди не їхав. Суддя Ратнівського районного суду Ольга Фазан закрила справу за відсутністю правопорушення.
Найбільше «полюбляв» закривати справи через відсутність правопорушення Любешівський районний суд. Понад 35% постанов закрито з таким формулюванням.
Особливої уваги заслуговує практика судів передавати матеріали справи на розгляд трудових колективів. Це для порушника просто джек-пот. У 2017-ому 92 справи передали на розгляд трудових колективів.
Серед тих, кому пощастило – військовослужбовці, медики, працівники культури, лісівники, представники громадських організацій, спілок, фермери, фізичні особи-підприємці і навіть співробітник автошколи.
Найбільше практика передати на поруки застосовувалась Горохівським (35 постанов), Рожищенським (13 постанов) і Луцьким (11 постанов) судами. Взагалі не приймали таких рішень 6 волинських судів: Камінь-Каширський, Ківерцівський, Ковельський, Маневицький, Нововолинський і Старовижівський.
Як трудові колективи покарали порушників у своїх рядах? Як вбачається із відповіді Горохівського районного суду,до більшості п’яних водіїв застосували міру покарання громадський осуд.
Окремі судді деяких судів дуже полюбляли відправляти винуватців на громадські роботи. Але лише у Луцькому міськрайонному суді це перетворилось на майстер-клас з «відмазування» порушників. Адже більшість любителів випити, а потім сісти за кермо згодом звертались до Луцького міськрайвідділу з питань пробації із заявою про неможливість відбути покарання через погіршення здоров’я, або через те, що раптом знайшли постійну роботу. Тоді згадане відомство зверталося до суду і такі скарги у більшості випадків задовольнялися.
Служителі Феміди заміняли громадські роботи на штраф розміром 170 гривень. Таке практикували судді Луцького міськрайонного суду Андрій Сівчук, Василь Ковальчук, Олег Ющук та Ярослав Артиш. Хіба ж не найгуманніший суд у світі?
Апеляція в поміч, або біда не вчить…
За 2017 рік до Апеляційного суду Волинської області надійшло 320 скарг на рішення судів першої інстанції за нетверезе водіння. 250 постанов за статтею 130 залишено в силі, а 63 скасовано через відсутність правопорушення, малозначність, або пропущені строки.
Проте судді можуть відмінити покарання за п’яне водіння горе-водіям в межах кримінальних справ. Навіть там де йдеться про фатальні наслідки. Так Апеляційний суд Волинської області в особі головуючого судді Олега Клокаскасував в частині порушення пункту 2.9 правил дорожнього руху вирок Луцького міськрайонного суду відносно ківерцівського бізнесмена Володимира Боровика.
30 січня 2017 чоловік випивши сів за кермо. У селі Княгининок він перетнув суцільну смугу дорожньої розмітки, виїхав на зустрічну, а згодом і на обочину, де на смерть збив молоду жінку. Зухвалий водій виявився батьком відомого «бурштинового прокурора» з Рівненщини Андрія Боровика.
Луцький міськрайонний суд визнав чоловіка винним, засудив його до умовного відбування покарання і позбавлення водійських прав терміном на три роки.
«Суд застосовує додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами у зв’язку із тим, що одним із причинних наслідків вчинення дорожньо-транспортної пригоди стало керування транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння. На думку суду, обрана міра покарання є необхідною та достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів», – йдеться у тексті рішення. Однак суддя Олег Клок в апеляції скасував вирок в частині відповідальності за нетверезе водіння.
Цікаво, чи не бояться судді виходити на вулицю після своїх рішень?
Матеріал виготовлено Центром журналістських розслідувань «Сила правди» в рамках проекту підтриманого National Endowment for Democracy
