У державному історико-культурному заповіднику «Старий Луцьк» на ділянці матері члена міськвиконкому Олега Чернецького триває сумнівне будівництво. Сусіди та активісти б’ють на сполох, бо підозрюють, що замість запроєктованого житлового будинку виросте заклад готельного типу. А владці розводять руками, бо не можуть нічого вдіяти.
Що і хто будує у серці древнього Луцька з’ясовував Центр журналістських розслідувань «Сила правди».
Житловий будинок, оздоровчий комплекс чи готель?
Вулиця Данила Галицького, 17 у Луцьку. За 150 метрів звідси – Будинок Косачів, за стільки ж – Кафедральний костел Петра і Павла та луцькі підземелля, а за 350 метрів – Замок Любарта. Саме тут кілька років тому розпочала будівництво Чернецька Вікторія Болеславівна. Саме на її ім’я у 2016 році місцева влада видала будівельний паспорт.
Сусіди не раз бачили тут депутата Луцької міської ради 6-го скликання (2010-2014 рр) і нинішнього члена виконкому, свободівця Олега Чернецького. Тож підозрюють, що будівельний паспорт виданий на його матір Вікторію.
Раніше на цій ділянці площею майже 2,5 сотки знаходився приватний будинок, а належала вона Валентині Оніщук. У 2015-му майно продали родині Чернецьких. Відтоді і розпочалося будівництво. Захисники Старого міста виявили неточності у документації та відсутність дозволів.
– Так як земельна ділянка під запланованим будівництвом не є присадибною, дачною чи садовою, а відноситься до громадської забудови, то управління архітектури не мало права видавати будівельний паспорт на її забудову, – вважає член волинської організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Віктор Мархалевський. – Тобто, будівельний паспорт, який виданий на нове будівництво індивідуального житлового будинку, – виданий безпідставно, а отже, є незаконним. Крім того, на таке будівництво потрібне погодження Міністерства культури та інформаційної політики, оскільки воно знаходиться на території історико-культурного заповідника. А міністертсво його не погоджувало. Також у будівельному паспорті вказані вимоги до забудови земельної ділянки по вулиці Галицького, 17. Відповідно до норм, між існуючим будинком на сусідній ділянці, який є повністю дерев’яним, а отже, відноситься до V категорії горючості та будинком, який зводиться на суміжній ділянці, ІІІ категорії горючості, протипожежна відстань визначена в 10–15 м. Проте, насправді відстань між будинками становить тільки 8 метрів.
Через такі розбіжності у документації у сусідів та активістів виникають підозри щодо призначення самої забудови. Адже за будівельним паспортом тут передбачено індивідуальний будинок, а за цільовим призначенням ділянки – оздоровчий комплекс.
– Тут може бути готель чи баня, – продовжує Віктор Мархалевський. – Про це свідчить сама будівля. Про готель я чув як говорили самі працівники, які працюють на будові. Та й в індивідуальному житловому будинку не ставлять балкони на чотири сторони.
Що каже законодавство?
Відповідно до інформації Державного земельного кадастру, ця ділянка відноситься до категорії «Землі житлової та громадської забудови» з видом використання B.03.03, що у класифікаторі зазначається як землі «Для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров’я та соціальної допомоги».
Також у даних геокадастру ця ділянка має цільове призначення – будівництво оздоровчого комплексу із житлом, а землі відносяться до громадської та житлової забудови.
Водночас присадибні ділянки, на яких передбачено житлове будівництво і отримання будівельного паспорта, у класифікаторі позначені кодом В.02.01.
Тобто, вказана ділянка, за адресою Галицького 17, не належить до присадибної. Водночас, Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» (ст. 27) передбачає, що забудова земельних ділянок здійснюється на підставі будівельного паспорта: будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 500 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки.
Тобто, якщо власник має намір побудувати індивідуальний (житловий, садовий чи дачний) будинок, то він повинен отримати будівельний паспорт. Проте в даному випадку, за словами пана Мархалевського, будівельний паспорт виданий незаконно, оскільки цільове призначення цієї ділянки – для будівництва та обслуговування оздоровчого комплексу з житлом.
Такої ж думки була і архітектурно-будівельна інспекція, яка проводила перевірку цього будівництва кілька років тому. За її результатами скасували і будівельний паспорт, і повідомлення про початок будівельних робіт за адресою Галицького 17.
Забудовник звернувся до суду щоб скасувати рішення інспекторів. У суді інспектори Держархбудінспекції доводили, що будівельний паспорт, виданий тодішнім заступником начальника управління містобудування та архітектури Луцької міськради Ярославом Матвіївим незаконно, а відтак і повідомлення про початок будівельних робіт є незаконним. Як докази інспектори вказували на те, що містобудівні норми не передбачають надання будівельного паспорта на ділянки із таким цільовим призначенням.
Навесні 2020-го Державна архітектурно-будівельна інспекція програла суд матері Олега Чернецького у першій інстанції, а за пів року і в апеляції. ДАБІ зобов’язали поновити реєстрацію будівельного паспорта та повідомлення про початок будівельних робіт.
Судді першої та апеляційної інстанцій, вважали, що зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення.
«… зміна виду використання чи функціонального призначення належної позивачу земельної ділянки площею 0,0248 га для будівництва та обслуговування оздоровчого комплексу з житлом, під будівництво індивідуального житлового будинку є необов`язковою, оскільки наміри забудови відповідають містобудівній документації на місцевому рівні: Генеральному плану міста Луцька, затвердженого рішенням міської ради від 24.06.2009 №42/1, Плану зонування території м. Луцька, затвердженого рішенням міської ради від 31.03.2014 №57/30, Генеральному плану розвитку Луцького історико-культурного заповідника, затвердженого рішенням Луцької міської ради від 27.12.2006 №9/23, зокрема де передбачена така забудова, що в обох випадках відноситься до однієї і тієї ж категорії землі», – йдеться в рішенні.
Втім, почути думку інспекторів про цю справу і нинішню ситуацію не вдалося. Інспектор Володимир Орлов, який перевіряв будівництво, повідомив, що вже не працює, а інспекція повністю ліквідована, тому нічого не може розповісти.
Оскільки вказана земельна ділянка знаходиться на території Державного історико-культурного заповідника, то будівництво тут можна проводити тільки за погодженням Міністерства культури України.
Відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини», до повноважень Міністерства культури та інформаційної політики України належить погодження в історико-культурних заповідниках, в історичних ареалах населених місць, а також програм і проектів, реалізація яких може позначитися на об’єктах культурної спадщини.
В адміністрації історико-культурного заповідника розповіли, що забудовник мав дозвіл від Мінкульту на будівництво у 2016 році, однак згодом після перевірок і судових процесів його потрібно було поновити, але забудовник цього не зробив. Тому у липні Міністерство зобов’язало Вікторію Чернецьку припинити будівництво через відсутність дозволу.
Контролювати цю ситуацію повинні були посадовці історико-культурного заповідника та відділу охорони культурної спадщини Волинської обласної державної адміністрації. Тож ми з’ясували, як вони працювали у цьому напрямку.
«Все розуміємо, але зупинити не маємо права» – чиновники
В управлінні культури ОДА повідомили, що організували зустріч із представником забудовника у заповіднику, проте він не прийшов. Натомість, поштою повідомив про те, що відправив документи щодо будівництва до міністерства. Також працівники заповідника викликали поліцію на місце незаконної забудови, але вона не змогла потрапити на приватну територію. Не змогли охоронці спадщини і притягнути порушників до відповідальності, бо не знайшли персональних даних.
У міській раді теж пробували боротися із такою забудовою, але безуспішно. Мовляв, раніше скасували будівельний паспорт за вимогою ДАБІ, а потім суд все відновив.
В адміністрації історико–культурного заповідника теж розводять руками – мовляв, зробили все, що могли.
– Земля у приватній власності, в них є проєкт, проєкт погоджений, – пояснює директор Адміністрації державного історико–культурного заповідника у місті Луцьк Павло Рудецький. – У них виникали питання щодо погодження Мінкульту про початок робіт, але документи вони всі направили в Мінкульт і мені принесли відомість про те, що документи направлені вже місяць тому. Тобто все, що від нас було залежне, ми зробили – покликали їх, повідомили.
– То вони направили документи, щоб їм надали дозвіл на будівництво?
– На продовження робіт.
– Але наскільки відомо, там роботи тривають але ж у них немає дозволу Мінкульту?
– Я вас прекрасно розумію, але зупинити ми не маємо права. Справа в тому, що в них є весь пакет документів і вони по ньому працюють. Ми викликали поліцію – поліція нічого не може зробити.
– А у вашої установи можуть бути якісь обмеження до цього будівництва чи ні?
– Всі обмеження, які можуть бути, ми вже зробили. Вся документація пройшла через нашу консультативну раду і там є вимоги по висоті. Якщо будуть питання іти далі, там погодження фасадів то такі нюанси. А наразі зупинити будівництво ми не можемо, в нашу компетенцію це не входить. Ми тільки інформуємо.
У заповіднику запевняють, що на початку цього будівництва дотримані і вимоги щодо археологічних досліджень.
– Археологічні дослідження проведені в повному обсязі до початку будівельних робіт охоронною археологічною службою, – пояснює заступник директора Віктор Баюк. – Звіт про роботи знаходиться у фондах Інституту археології, а матеріали з досліджень – у фондах заповідника.
Втім, у Міністерстві культури та інформаційної політики кажуть, що не отримували звернень від забудовника щодо робіт на вказаній ділянці.
Допоки чиновники розводять руками, зупинити будівництво намагається Віктор Мархалевський. Зізнається, що не може бути байдужим як член товариства охорони пам’яток до такої незаконної діяльності у заповіднику.
– За моїми скаргами вже відкрито два кримінальні провадження за двома різними статтями, – ділиться пан Мархалевський. – Також я подав до суду на міську раду щодо незаконної видачі будівельного паспорта та повідомлення про початок будівництва.
«Волонтьор» і будинок для безпритульних
Попри відсутність дозволів будівництво на Галицького, 17 триває чи не щодня. Віктор Мархалевський зафіксував його на День державного прапора. Коли ми туди навідалися, на будівництві теж працювали. Щоправда, робітники спілкувалися неохоче, а потім заховалися всередині.
– Це приватний будинок будується чи готель? – цікавимося у працівників.
– Це для благоустрою. Для безпритульних, – відповідають.
– А хто його будує?
– Волонтьор, фамілію не знаю. Але він строїть для учасників АТО, які загинули, для дітей, які в АТО загинули. Він не хоче себе рекламувати… По-перше, він на смітнику це будує. По-друге, він хоче так побудувати.
– А скільки тут може поміщатись людей, скільки тут кімнат?
– Скільки сімей тут буде, я не знаю, але це буде приємно для кожної людини, яка захоче туди заселитися… Сімей шість заселиться.
– Кажуть, що це буде готель…
– Тут даже каналізації нема. По–перше, річка Стир рядом, по-друге, архітектурне місце.
– У вас всі дозволи є на будівництво?
– Всі, даже з апеляційного суду…
Більше дізнатись про будівництво спробували у сина власниці ділянки, члена виконавчого комітету Луцької міської ради Олега Чернецького.
Спочатку він вдавав, що не розуміє запитань, заперечував причетність до будівництва, потім запевнив, що там все законно.
– … Чернецька Вікторія Болеславівна це ж ваша мама? – запитуємо.
– Ну то й що? У вас є мама? То я ж не питаю за вашу маму… – мовить політик.
– Ви публічна особа, там ведеться незаконне будівництво.
– Незаконне – це хто говорить?
– Був суд з цього приводу і це стверджували працівники Державної архітектурно-будівельної інспекції.
– Я не знаю про що йде мова. Якщо вам це цікаво, то дзвоніть у відповідні органи.
– Телефоную до вас, бо знаю, що будується ваша мама.
– Я не знаю. Наскільки я колись з нею говорив, там все законно. Всі дозвола є, все-все. Що ви собі там намалювали…
– Я бачила лист Міністерства культури, де вказано, що дозволу і погодження на будівництво немає.
– Я не знаю, я не цікавлюся тим, що вона робить… Я з нею вже не спілкуюся три роки… Слухайте, якщо хтось робить по будівництві і не має дозволу, то це означає, що людина не має права робити. А якщо хтось будує – значить в когось є дозвіл.
До речі, це не перше подібне будівництво в історичній частині Луцька. Кілька років тому ЗМІ неодноразово висвітлювали і будівництво на вулиці Кафедральній, 13. Земля під цим будівництвом належала матері екснардепа Сергія Мартиняка. Люблять мами депутатів Старе місто…
Матеріал підготовлено Центром журналістських розслідувань «Сила правди» в рамках проекту підтриманого National Endowment for Democracy
