Суддя Луцького міськрайонного суду Андрій Сівчук отримав попередження від Вищої ради правосуддя. Таке дисциплінарне стягнення служитель Феміди отримав через те, що не повідомив ВРП про тиск, який здійснював на нього вже колишній його колега Олег Ющук в одній із справ про нетверезе водіння. Обидва судді через це стали фігурантами кримінального провадження Національного антикорупційного бюро.
Відповідне рішення прийняли 19 липня 2021-го року й опублікували на сайті Вищої ради правосуддя.
Історія бере початок ще з грудня 2017-го. Тоді місцевого мешканця Руслана Зажицького у селі Підгайці зупинили працівники Луцького районного відділення поліції та склали на нього протокол за водіння напідпитку (ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення). За тиждень документ потрапив у Луцький міськрайонний суд – справу мав розглянути суддя Андрій Сівчук.
За даними слідства НАБУ, 18 грудня колега Андрія Сівчука Олег Ющук поспілкувався з Русланом Зажицьким та пообіцяв дізнатися про дату розгляду його справи та прізвище судді, який буде її розглядати. Згодом служитель Феміди нібито запропонував підсудному, якого впіймали за кермом напідпитку, за 15 000 гривень вплинути на Андрія Сівчука, аби той затягнув розгляд справи таким чином, щоб її можна було закрити у зв’язку з закінченням трьохмісячного строку притягнення до відповідальності. Згодом суму оплати змінили на 500 доларів США.
Детективи НАБУ зазначили, що Андрій Сівчук нібито погодився на пропозицію затягування справи. 27 лютого 2018 року судді у кабінеті Сівчука обговорили справу Зажицького і термін завершення тримісячного строку у ній. В антикорупційному бюро також переконані, що далі за клопотаннями підсудного та його адвоката Сергія Собковського Андрій Сівчук безпідставно відкладав судові засідання, внаслідок чого термін притягнення до відповідальності Зажицького і сплив. Тож детективи подали дисциплінарну скаргу до ВРП.
«Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Сівчук А.Є. допустив поведінку, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя в питаннях моралі, чесності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду», – вважають у НАБУ.
Разом із тим детективи наголосили, що Андрій Сівчук мав би повідомити Вищу раду правосуддя та Генерального прокурора про втручання у його діяльність з боку колеги Олега Ющука упродовж п’яти днів, але не зробив цього.
У березні 2018-го в суді провели обшуки і саме тоді у ЗМІ заговорили про затримання Ющука та Сівчука. Незабаром Олегу Ющуку повідомили про підозру у вчиненні злочину за ч.2 ст.369-2 Кримінального кодексу України («Зловживання впливом»), а в частині співучасті Сівчука у цій історії справу закрили. За даними слідства, Ющук узгодив передачу 500 доларів США хабаря через адвоката Сергія Собковського. У травні 2018-го Олега Ющука відсторонили від здійснення судочинства.
Восени 2018-го справу передали до Млинівського районного суду на Рівненщині. Однак, млинівські судді не встигли її розглянути. У жовтні 2019-го за клопотанням прокурора справу передали до Вищого антикорупційного суду і її розгляд продовжується. Тим часом, на початку 2021-го суддю з почестями провели у відставку.
Як стверджує Андрій Сівчук, тиску на нього не було. Справу Зажицького призначав до розгляду шість разів, а відкладав розгляд, буцімто, не зі своєї волі, а через клопотання обвинувачуваного та його захисника. Тривалий терміну розгляду справи також був зумовлений значним судовим навантаженням. Так і вийшло, що збігли строки. Про розслідування НАБУ, домовленості Зажицького та Ющука нібито довідався лише 15 березня, під час обшуку від детективів.
Доводи НАБУ Андрій Сівчук вважає надуманими, які не мають жодного правдивого, об’єктивного, незацікавленого підґрунтя з огляду на те, що у скарзі вони не зазначили, яким саме чином здійснювався вплив на нього Олегом Ющуком (психологічний, фізичний, шантаж тощо), як він мав розцінювати, що здійснюється вплив.
Проте ВРП не у всі пояснення Сівчука та його адвоката Олега Антонюка повірила.
«Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя констатує, що наявність у матеріалах судової справи протоколу про адміністративне правопорушення, пояснень правопорушника, прибуття правопорушника в судове засідання двічі свідчать про те, що суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Сівчук А.Є. мав можливість розглянути справу по суті в межах строку накладення адміністративного стягнення. Натомість суддя, тричі задовольняючи клопотання адвоката Собковського С.С. та відкладаючи розгляд справи кожного разу майже на місяць, не звернув увагу, що подання адвокатом різних клопотань має ознаки зловживання наданими учаснику судового провадження процесуальними правами з метою затягування розгляду справи і не вжив заходів для розгляду вказаної справи протягом строку, встановленого законом», – йдеться в рішенні ВРП.
Зрештою, у ВРП визнали, що суддя не доклав усіх можливих зусиль для вчасного розгляду справи, однак звернули увагу, що бракує доказів того, що це зроблено навмисне. Члени дисциплінарної палати ВРП зробили висновок, що затягування справи суддя вчинив швидше через недбалість і неналежне виконання своїх обов’язків. Водночас, констатували, що це не може свідчити про умисне порушення норм суддівської етики чи свідоме нехтування стандартами поведінки, яка порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя.
Враховуючи «позитивну характеристику судді Андрія Сівчука», відсутність попередніх дисциплінарних стягнень, 18 років стажу роботи суддею, Вища рада правосуддя призначила йому дисциплінарне покарання у вигляді попередження.
До слова, самого Сівчука кілька років тому теж судили за керування автмообілем у нетверезому стані. Спершу його визнали винним й покарали штрафом у розмірі 10 200 гривень з позбавленням водійських прав на рік. Та згодом в апеляції таке рішення скасували, пославшись на те, що воно було прийняте без участі порушника. Крім того, у 2018 році за дослідженням «Сили правди», Андрій Сівчук потрапив у ТОП-5 суддів на Волині, які покарали найменше нетверезих водіїв. Вже два роки суддя не розглядає таких справ.
